З ІСТОРІЇ КУСТОЛІВСЬКОЇ ШКОЛИ

Перша згадка про Кустолівську школу датується 1861 роком (енциклопедичний довідник «Полтавщина»). Це була парафіяльна школа при церкві Святого Миколая. Цю школу і закінчив наш уславлений земляк, письменник, перекладач Дігтяр Олекса Іванович, який разом з Панасом Мирним творив літературну славу України у першій чверті ХХ століття.

Згадуючи дитинство і розповіді свого дідуся жителька с. Кустолове Кибкало Валентина Степанівна розповіла, що революція 1917 року дала новий поштовх для освітянської діяльності школи, яка містилась у маленькій глинобитній хатині під солом’яною стріхою, але вміщала в себе кілька десятків дітей вдень, а ввечері в школу приходило доросле населення села у лікнеп (ліквідація неграмотності), де заняття вела вчителька Дігтяр Єфросинія Ферапонтівна.

У статті колишнього директора школи Пасашкова Ф.Ф. «Скупі рядки історії розповідають», надрукованій в районній газеті «Прапор» говориться, що у 1924 році школа була ще початковою, маючи 3 класи. Це був дуже важкий час: наслідки громадянської війни, відбудова країни, голод, холод. Але діти навчались залюбки і їх кількість зростала. Тому школу перевели в більш простору куркульську хату. У 1928 році у школі відкрили 5-й клас. Завідуючим був Дігтяр Олексій Степанович. Учні були різних вікових груп. Ходили до школи босоніж, з сумками з домотканої полотнини, з саморобними чорнильницями і писали чорнилом з бузини. Підручники мали тільки вчителі і діти із заможних сімей. Але діти старанно навчались і у 1932 році школа набула статусу семирічної.

 

                                  Церква Святого Миколая

 

Першим директором семирічки став Нагірний Сергій Петрович — людина енергійна, який уболівав за долю школи, робив усе можливе, щоб учні не тільки навчались предметам, але й загартовували своє здоров’я. В нелегкі часи колективізації він десь дістав швейну машинку і спільно з учителями були пошиті костюми для дітей спортивного гуртка, які виступали перед односельцями зі своїми гімнастичними й акробатичними вправами. В ці роки і закінчив школу наш земляк Кибкало Михайло Мусійович, який став льотчиком і в роки війни був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. (архівний матеріал школи «Дорогами війни»).

У роки Великої Вітчизняної війни навчання в школі було призупинено. В село ввійшли німецько-фашистські загарбники і у 3-х приміщеннях школи німці тримали коней. Три гірких роки школа не чула життєрадісного гомону дітвори. Але 23 вересня 1944 року війська Червоної Армії прогнали окупантів і в школі знов залунали і рідна мова, і сріблястий шкільний дзвоник.

Хоча післявоєнні роки були надзвичайно тяжкими, ніхто не падав духом. Коли не було зошитів, писали поміж рядками газетних статей, не було крейди — розв’язували задачі на запітнілих вікнах класу. Діти навчалися завзято і наполегливо, життя вирувало.

Учитель-пенсіонер Прохоренко Тетяна Іванівна, яка в 1952 році закінчила інститут і прийшла працювати в Кустолівську школу, згадує: «У 1952 році школа стала середньою. У школу прийшли діти, бажаючі отримати освіту, з усіх навколишніх сіл: Малих Солонців і Мар’янівки, з Варварівки і Богданівки, Галущиної Греблі і Мушиної Греблі, з Драбинівки і Кочубеївки. У класах нараховувалось по 30-40 учнів, а всього в школі було 342 учні. З’явилась потреба в інтернаті для дітей з віддалених сіл, і школа отримала ще 2 приміщення, в яких розмістився інтернат на 30 місць і працював до 1975 року».

1953 рік. Учні середньої школи з директором школи Лебедином М.Я.(в центрі) та вчителями: Кибкалом І.Ф., Черненком П.А., Краснюк М.А., Лебедин Л.Г., Мостовою А.М. та Мостовим С.І.(майбутнім директором школи)

У цей період в школі функціонували 18 гуртків за інтересами: історичний, географічний, літературний, радіотехнічний, юних натуралістів, фізичний, юних художників, різьби по дереву, вишивання, крою і шиття, авіамоделістів, «юний фотограф», драматичний, співочий, музичний, струнний і духовий, стрілецький, спортивний. Учні вивчали дві іноземні мови: німецьку і англійську.

У 1958 році школа надавала педагогічну допомогу дитячим яслам при колгоспах. А гуртківці дарували свої вироби вихованцям цих ясел.

Ветеран педагогічної праці, відмінник освіти, учитель біології Дігтяр Тетяна Макарівна розповіла, що в школі була теплиця, кролеферма, великий фруктовий сад. У 1962 році випускники вперше отримали разом з атестатами кваліфікаційні свідоцтва тваринників, механізаторів. Крім того учні добре навчались, успішність становила 97 %, а у 1964 році було 35 відмінників. Випускники тих років стали вчителями і науковцями, поетами і журналістами, медиками і архітекторами. Серед них: Микола Арсентійович Сердюк, який завідував науково-дослідною станцією у Миргороді, має багато наукових праць; Делія Володимир Федорович — кандидат історичних наук; Шмигло Михайло Павлович — кандидат медичних наук; Потькало Микола Павлович — журналіст; Камуз Сергій Степанович — архітектор; Кошель Микола Федорович — юрист.

Ще в середині 50-х років педколектив школи і учні мріяли про нове велике приміщення з світлими класами, бо 6 невеликих будівель школи, в яких навчалися учні, були розкидані, що погіршувало проведення навчально-виховного процесу. Вирішувати це питання взявся директор школи Мостовий Семен Іванович. Він звернувся до Полтавського будівельного інституту і так склалося, що проект Кустолівської школи став дипломною роботою студента Камуза Сергія Степановича, колишнього випускника нашої школи. Розпочалося будівництво, але за браком коштів було припинено. І тільки в 1971 році, при допомозі голови колгоспу ім.Пархоменка Руденка Івана Григоровича, директору школи Яценку Івану Семеновичу вдалося завершити будівництво нової школи. Іван Григорович згадує, що в упорядкуванні школи брали участь  учні,  вчителі, прискорюючи довгоочікуване новосілля.

У 1972 році, після різдвяних канікул, нова школа з 10 класними кімнатами, спортзалом гостинно відкрила двері.

У 1977 році директором школи став Пасашков Федір Федорович. За час його роботи було підведено централізоване опалення школи, збудовано тир для військової підготовки учнів, гараж для шкільного трактора. Ця стримана і поміркована людина з талантом художника і історика, активізувала пошукову й архівну роботу школи і саме йому ми завдячуємо  збереженню архівних матеріалів.

У 1986 році настав новий період розбудови школи. Директором був призначений Швидкий Олександр Володимирович — відмінний організатор і вимогливий керівник. З молодим завзяттям він упорядкував шкільний спортивний майданчик. Під його керівництвом були збудовані майстерня, де на уроках трудового навчання учні оволодівали навичками роботи на токарному і деревообробному верстатах, їдальня на 60 місць, переобладнано старе приміщення школи під гуртожиток для молодих вчителів, діяли велика теплиця і парник. Швидкий О.В. велику увагу приділяв естетичному оформленню школи.

Загалом, директорами Кустолівської середньої школи  були: Лебедин Макар Якович, Писаренко Олексій Васильович, Птиця Марія Пилипівна, Мостовий Семен Іванович, Сидоренко Іван Дмитрович, Яценко Іван Семенович, Бойко Олексій Васильович, Колісник Олексій Данилович, Десятун Олександр Федорович, Єфімов Леонід Павлович, Пасашков Федір Федорович, Швидкий Олександр Володимирович, Максименко Лідія Степанівна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1973 рік. Приміщення новозбудованої школи

 

У 1996 році школу очолила Река Лариса Анатоліївна, випускниця школи, яка енергійно взялася за проведення ремонтних робіт приміщення школи. Зусиллями директора, батьків, учнів та громадськості села стала до дії газова котельня. У цьому ж році  ряди учнів Кустолівської школи поповнили учні з Малосолонцівської початкової школи після її закриття (завідуюча Джежелій А.А.).

Малосолонцівська (Рябухівська) початкова школа  побудована у період ліквідації неписьменності на хуторі розкуркуленого на той час Кривня. Першим  учителем школи був Панасенко. У 1938 році, під час перенесення хуторів на нову місцевість, школу перенесли у село Малі Солонці і побудовали для  неї нове приміщення. Учителями було призначено Мотрону Ісаківну Славну та Петра Івановича Рябуху, який згодом став завідуючим школи і працював на цій посаді до виходу на пенсію. У школі у 1950-1970 рр. була прекрасна бібліотека, живий куточок, різні унаочнення, діяли вокальний і танцювальний гуртки. А тому школярі мали міцні знання, творчо розвивалися і поповнювали ряди Кустолівської школи.

У 2006 році директором Кустолівської школи стала Левченко Ірина Борисівна, яка до цього часу працювала заступником директора з навчально-виховної роботи.

Сьогодні школа живе цікавим і змістовним життям. Учні школи мають змогу набувати належні знання, уміння та навички з усіх навчальних дисциплін, а також розвивати свої творчі здібності на заняттях гуртків та факультативів, де вміло випилюють по дереву, вишивають, пишуть вірші, опановують комп’ютерну справу, навчаються техніці пішохідного туризму, займаються пошуковою роботою, спортом. Вони є переможцями та призерами районних та обласних конкурсів і змагань, творцями сьогоднішньої і майбутньої історії Кустолівської школи.